Консультація для вихователів за темою: «Роль театралізованої діяльності в соціально-емоційному розви

Проблема гри як діяльності, що має особливе значення в житті дитини, завжди перебувала в центрі уваги дослідників дитячого розвитку - Ст. Штерна, К.С. Виготського, Ж. Піаже, О.М. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна та ін

Виникаючи на межі раннього дитинства та дошкільного віку, ігрова діяльність інтенсивно розвивається і досягає в другій половині дошкільного віку свого вищого рівня. Як зазначає Л.Ф. Островська, гра в житті дитини - важливий вид діяльності, що задовольняє його прагнення до руху, до дії, до осмислення вражень навколишнього життя. Розвивається дитина багато і з захопленням грає. Невипадково гру вважають однією з головних форм організації дитячого життя. Вона наповнює життя дитини цікавим змістом, організує і регулює його поведінку.

Специфіка гри полягає в тому, що дитина у грі одночасно перебуває на двох планах - реальному й умовному. При порушенні одного з планів гра розбудовується. Суть гри полягає в здатності відображаючи, перетворювати дійсність. У грі вперше формується і виявляється потреба дитини впливати на світ, здійснюється можливість проявити свою самостійність у діяльності. Для дитини в ігровій діяльності важливий не результат, а сам процес переживань, пов'язаний з ігровими діями. Хоча ситуації, що програються дитиною, воображаемы, але почуття, пережиті їм - реальні.

Всю гаму почуттів та емоцій дитина проживає в театралізованих іграх. Театралізована діяльність допомагає різнобічному розвитку дитини, формує особистісні якості дитини, психічні процеси. На всіх етапах розвитку суспільного дошкільного виховання проблеми розвитку дитячої творчості відводилося належне місце.

У 20 - 30-ті роки державною комісією з участю Н.К. Крупської, А.В. Луначарського був підготовлений документ «Положення про єдину трудову школу», де поставлено питання про систематичному розвитку органів почуттів і творчих здібностей дітей всіх віків. З тих пір ця проблема позначається у всіх програмно - методичних документах дошкільних закладів, особливо в сучасних програмах.

У державних (тимчасових) стандарти дошкільної освіти даний вид діяльності виділений в самостійний напрям. Це вказує на те, що проблема театралізованої діяльності актуальна і на сучасному етапі.

Н.А. Ветлугина писала: «Театралізована діяльність відноситься до тих видів діяльності, у процесі якої активно формуються творчі здібності (виразність рухів, поз, міміки, інтонацій). Збагачуються емоції дитини, розвивається естетичне ставлення до життя».

Моя робота спирається на дослідження О.М. Монтаева, Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова. Згідно їх теорії дитина розвивається в процесі різних видів діяльності, у тому числі і театралізованою.

Ігри - драматизації, дія з театралізованої лялькою допомагають глибше зрозуміти оповідання, вірші, казки, відчути їх художню цінність.

К.С. Вигодський, Р.П. Чудінова, Суботіна Л.Ю вказують на формування дитячої уяви, на розвиток мови, пам'яті у процесі театралізованих ігор. К.С. Вигодський: «З одного боку, мова розвивається і активізується в грі, а з іншого боку - сама гра (драматизація) розвивається під впливом мови». Р.І. Жуковська, Р.С. Карпінська: «Дитина засвоює багатство рідної мови, її виражальні засоби, використовує інтонації, відповідні характеру героїв та їх вчинків».

Процес розвитку мовлення передбачає підстави не лише змістовною, а й образної, емоційної сторони мови. Психолог і філософ, член-кореспондент АН СРСР С.Л Рубінштейн (1889-1960) у праці «До психології мови» писав: «Чим виразніше мова, тим більше вона мова, а не тільки мову, тому що чим виразніше мова, тим більше в ній виступає мовець; його обличчя, він сам».

Для розвитку виразної сторони мовлення необхідне створення таких умов, у яких кожен дитина міг би проявляти свої емоції, почуття, бажання і погляди, причому не тільки в звичайній розмові, але і публічно не соромлячись присутності сторонніх слухачів. До цього важливо привчити ще в ранньому дитинстві. Це допомагає подолати боязкість, сором'язливість, замкнутість, сором'язливість, і навпаки, розвивається активність, індивідуальність, самостійність, ініціативність.

На думку М.Д. Маханевой звичку до виразною публічної промови можна виховати в людині шляхом залучення його з малоліття до виступів перед аудиторією. У цьому велику допомогу можуть надати театралізовані заняття.

Виховні можливості театралізованої діяльності широкі. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки і, вміло поставлені запитання змушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. З розумовим розвитком тісно пов'язане і вдосконалення мови. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань непомітно активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура його мови, її інтонаційний лад. Виконувана роль, промови, репліки ставлять малюка перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад.

Можна стверджувати, що театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає його до духовних цінностей, розвиває емоційну сферу дитини. Це - конкретний, відчутний результат. Р.І. Жуковська, Н.С. Карпінська, Д.Р. Менджерицкая, Л.П. Стрєлкова, Р.П. Чудінова зазначали про зближення дитини з літературними персонажами, формування процесу співпереживання, співчуття, сприяння.

Таким чином, театралізована діяльність - найважливіший засіб розвитку у дітей емпатії, тобто здатності розпізнавати емоційний стан людини по міміці, жестам, інтонації, уміння ставити себе на його місце в різних ситуаціях, знаходити адекватні способи сприяння. «Щоб веселитися чужим веселощами і співчувати чужому горю, потрібно вміти за допомогою уяви перенестися в становище іншої людини, подумки стати на його місце», - стверджував Теплов Б.М..

Театралізована діяльність дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність, сміливість та ін). Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, але й серцем. І не тільки пізнає, але й виражає своє ставлення до добра і зла, Улюблені герої стають зразками для наслідування і ототожнення. Саме здатність дитини до такої ідентифікації з полюбився чином дозволяє педагогам через театралізовану діяльність надавати позитивний вплив на дітей.

Відомий композитор Д.Б. Кабалевський у книзі «Виховання розуму і серця» так писав про значення мистецтва для дітей: «Залишаючи незабутнє враження на все життя, воно вже у ці ранні роки дає нам уроки не тільки краси, але й уроки моралі і моральності. І чим багатше і змістовніше ці уроки, тим легше і успішніше йде розвиток духовного світу дітей. Якість і кількість цих уроків в першу чергу залежить від батьків і від вихователів дитячих садків. Як правило, маленькі діти активно ставляться до того, що викликає їх інтерес».

Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати багато п

роблемные ситуації опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Таким чином, театралізовані заняття допомагають всебічно розвивати дитину.

Висновки:

1. Для успішного вирішення завдань емоційного розвитку необхідно включення дитини в театралізовану діяльність, (створення соціального середовища). Необхідно збагатити педагогічний процес різноманітними засобами і методами, провідним з яких є гра, як актуальна й значима діяльність дітей дошкільного віку.

2. Театралізована діяльність має велике значення в соціальному вихованні дітей.

3. У театралізованій діяльності розвивається виразна, публічна, діалогічне мовлення, удосконалюється звукова культура мовлення.

4. Ефективність емоційного розвитку з допомогою театралізованих ігор та вправ багато в чому визначається тим, наскільки чітко і диференційовано позначені в них виховні завдання та рівні їх адекватної реалізації педагогом за допомогою різноманітних методів.