Для батьків. Як розпочати навчання дитини в інклюзивній групі?
Алгоритм вступу
Згідно з Законом України “Про освіту” батьки мають право обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття освіти для дитини. Школа чи дитячий садок, до яких звернулись батьки дитини з особливими освітніми потребами, зобов'язані створити інклюзивний клас або групу.
Як розпочати навчання дитини в інклюзивній групі?
Батьки мають звернутись до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) за місцем проживання. До ІРЦ можуть звернутись батьки дітей, віком від 2 до 18 років, які відчувають занепокоєння щодо розвитку дитини, незалежно від наявності в дитини інвалідності чи встановленого діагнозу.
Фахівці інклюзивно-ресурсного центру проводять комплексну психологічно-педагогічну оцінку дитини.
Батьки отримують висновок про комплексну оцінку.
Батьки подають висновок про комплексну оцінку дитини разом із заявою про зарахування до навчального закладу.
Школа чи дитячий садок обов’язково мають створити інклюзивний клас або групу, якщо батьки подали висновок про комплексну оцінку дитини.
Наказом директора в закладі освіти створюється команада психолого-педагогічного супроводу, відповідно до Наказу МОН № 609 від 08.06.2018 року, до якої входять: директор закладу чи його заступник, учителі, асистент вихователя (учителя), практичний психолог, батьки, логопед, асистент дитини та всі інші особи, залучені до навчального процесу. Команда супроводу створює індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини.
Батьки в обов'язковому порядку мають ознайомитись з ІПР та підписати її.
В інклюзивному класі чи групі мають створити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням потреб і можливостей учня (учениці).
До роботи інклюзивної групи долучають асистента вихователя. Ця людина не є особистим педагогом дитини, а допомагає вихователю проводити освітній процес.
Якщо фахівці інклюзивно-ресурсного центру у висновку зазначили, що дитина потребує додаткової підтримки, то вона має право на асистента дитини. Роль асистента дитини можуть виконувати батьки, уповноважені ними особи чи соціальні працівники.
Поради батькам,
які виховують дитину з особливими освітніми потребами:
1. Важливо створити у сім’ї здоровий мікроклімат, правильну тональність і загальну спрямованість.
Головне, щоб сім’я була дружна, цілеспрямована, радісна, де пануватиме атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи.
Довіряти,и диитині та надавати можливість діяти самостійно.
Довіра сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками й дітьми роблять мікроклімат у сім’ї благополучним.
Виховувати поважне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.
Узгодження і єдність усіх сімейних вимог.
Дотримуючись основних умов виховання дитини,
батьки можуть використати такі правила:
1. Незважаючи на інвалідність дитини, потрібно ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка потребує спеціального навчання, виховання та догляду.
2. Використовуючи спеціальні рекомендації, поради та інструкції дефектолога, психолога, реабілітолога, логопеда поступово і цілеспрямовано:
– навчайте дитину різних способів спілкування;
– навчайте основних правил поведінки;
– розвивайте навички самообслуговування;
– формуйте вміння, що допоможуть подолати стреси;
– виявляйте і розвивайте творчі здібності вашої дитини;
– розвивайте зорове, слухове, тактильне сприйняття за допомогою гри.
3. Створіть у сім’ї середовище емоційної безпеки:
– виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;
– дотримуйтеся постійного режиму дня;
– позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.
4 Відвідуйте групи підтримки і взаємодопомоги, де можна полегшити почуття ізоляції, емоційну тривогу, поділитися як своїми успіхами так і проблемами.
5. Виховуючи дитину з особливими потребами, треба навчитися:
– поважати свою дитину;
– сприймати її такою, як вона є;
– дозволяти їй бути собою;
– хвалити і заохочувати до пізнання нового;
– стимулювати до дії через гру;
– розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;
– підкреслювати її сильні властивості;
– впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
