Розлучення і дитина. Типові помилки батьків

Розлучення батьків — це сильний стрес для дитини. Це зміна світу, в якому вона живе. Але досить часто трапляються ситуації, коли розлучення неможливо уникнути. Як дитині пережити його? Як допомогти малюку? Перш за все потрібно уникнути типових помилок.

Відсутність їх — це вже півшляху до успішного і більш-менш спокійного проходження дитиною цього етапу її життя.

Не розлучатися заради дитини. Це найперша помилка батьків, котрі стоять на порозі розлучення.Так, дійсно, розлучення — це надзвичайно сильний стрес особливо для дитини. Але набагато гірше для неї жити в сім’ї, де батьки ненавидять один одного. В такій ситуації негатив між подружньою парою залишається, роздратування і злість ростуть. Дитина бачить лише сварки, ненависть, війну, втому батьків. Навіть якщо батькам вдається вдало приховувати свої почуття і не сваритися при дитині, вона все одно відчуває напруження і відсутність любові. Живучи в сім’ї, де батьки хочуть розлучитися, але не роблять цього, дитина не отримує нормального, здорового зразка подружніх стосунків, нормальної, теплої, турботливої взаємодії між чоловіком і жінкою. А це в майбутньому заважатиме створити власну щасливу сім’ю.

Обманювати дитину. Мається на увазі будь-яка брехня. Обманювати, що між мамою і татом все нормально, робити вигляд, що все добре (якщо подружжя робить уже першу помилку). Казати, що тато поїхав і не скоро повернеться і т.п. По-перше діти відчувають зміни в емоційному стані батьків дуже тонко. По-друге, вони здатні придумувати таке, чого насправді немає. Сказавши, що тато поїхав далеко і на довго, дитина може вирішити, що він зробив це через неї, що він більше її не любить.

Негарно відгукуватися про свого партнера до чи після розлучення. Для дитини і мама і тато завжди хороші. Вони ними є і будуть, незважаючи ні на що. Малюку неймовірно важко слухати весь той негатив про тата чи маму. Дитина знає, що схожа частково на тата і частково на маму (адже вони її батьки), а тому всі слова негативу, спрямовані в сторону одного з них, може сприймати і в свою сторону теж, а з часом почати вважати і себе нікчемою. Дітям набагато легше пережити розлучення батьків, якщо в їх картині світу вони обоє залишаються хорошими.

Виливати всі свої образи і сильні переживання на дитину. Так, варто сказати правду, що вам важко, що ви засмучені, але не вживайте слів, які можуть свідчити, що ви відчуваєте нестерпну біль і не бачите світла в кінці тунелю. Дитині потрібно знати, що все у вас буде добре, що ви все переживете. Головне для нас — не злякати дитину своїми інтонаціями і відчаєм.

Змушувати дитину вибирати між батьком і матір’ю. Пояснення такі ж, як і до попереднього пункту. Дитині надзвичайно важко вибрати, хто кращий, оскільки обидва хороші.

Вимагати полюбити нового тата чи маму. Дитина має повне право не любити новоспеченого батька чи матір. Але ви можете просити її поважати їх, оскільки ви його / її поважаєте чи любите.

Вимагати від вітчима чи мачухи зайняли роль батька чи матері. А також вимагати від дитини вважати і називати нову людину мамою / татом. У дитини є одна мама і один тато. А всі, хто з’являється після них, — просто люди, которі починають виконувати обов’язки, які колись виконував один із батьків. Вони можуть стати друзями, але ніколи не замінять рідного. Тому не змушуйте малюка до цього і не засмучуйтесь, якщо так не сталося. З часом дитина сама вирішить.

Не дозволяти дитині бачитися з татом / мамою. Малюку потрібні обоє батьків. Тому як би там не було, зробіть все для того, щоб зустрічі (звичайно, якщо батько / мати хоче цього) відбувалися. Дитині потрібно знати, що обоє батьків продовжують її любити.

ДІАГНОСТИЧНО-ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА “ПТАШЕНЯТА”

Перевірити ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків, можна, розповівши їй казку «Пташенята». І справа тут не лише в тому до кого більш прихильна дитина, а в ресурсі, який має малеча, щоб пережити травму.

У гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама і маленьке пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздечко впало вниз. Всі опинилися на землі. Тато полетів і сів на одну гілку, мама сіла на іншу. Що робити пташеняті?

Уважно вислухайте відповіді дитини.

Найчастіше діти говорять так:

“Пташеня теж летить і сідає на яку-небудь гілку”,

“Полетить до мами, тому що воно налякане”,

“Полетить до тата, бо він сильніший”,

“Залишиться на землі, тому що він не вміє літати, але буде кликати на допомогу, і тато (або мама) прилетить і забере його “.

Ознаками прихованої тривожності дитини є відповіді, подібні наступним:“Пташеня не вміє літати, тому залишиться на землі”, “Спробує летіти, але не зуміє”, “Помре від голоду (або від дощу, холоду і т. д.”, “Про нього всі забудуть, і хто-небудь на нього наступить”. Як і будь-яку терапевтичну казку, її сюжет можна намалювати, програти чи обговорити.

КАЗКА ПРО РОЗЛУЧЕННЯ

У сімействі ведмедів трапилася біда. Зовсім несподівано для маленького ведмедика тато пішов жити в іншу барлогу. На прощання він сказав тільки: – Не переживай, синку, ми з тобою будемо бачитися, тільки рідше.

Мишка ці слова більше засмутили, ніж заспокоїли. Він ніяк не міг зрозуміти, чому тато вирішив піти і чому вони повинні рідко бачитися, чому він не зможе грати з ним перед вечерею в м’ячик, купатися в ставку, як колись, і не чути вранці звичне: – Вставай, соня, день уже почався.

– Які дивні ці дорослі, – розмірковував Мишко, – постійно їм потрібно щось міняти. Адже все було так добре.

Почувши одного разу вночі, як мама тихенько плаче, Мишко вийшов з барлоги і постукав до пугача. – Послухай, пугач, ти у нас в лісі наймудріший. Поясни, чому тато від нас пішов? Може ми його чимось образили або він нас просто розлюбив? Філін задумався. – Знаєш, Мишко, у житті багато складних питань. На них нелегко відповісти. – Навіть тобі? – Навіть мені. – Я чув сьогодні, як мама плаче і зовсім розгубився. Раптом тато пішов через мене? Він, напевно, перестав мене любити і якщо я піду з дому, він повернеться до мами. Тоді вона більше не буде плакати. – Я думаю, що твоя мама засмутиться ще сильніше, а тато тебе любить. Він сам говорив мені про це. Йому погано так само, як і тобі, тільки він нікому цього не показує. – Але якщо йому погано, чому він не повернеться? – Тому що в житті дорослих часто відбувається те, що дітям важко зрозуміти. Мине багато років, перш ніж ти дізнаєшся про велику кількість складнощів життя. – Але я хочу знати зараз. Чому люди розлучаються? Я чув від звірів, що в тата нова сім’я. Виходить, він нас кинув і скоро зовсім забуде? – Ні, не забуде. Ви ж частина його життя. – Я не хочу бути частиною. Нехай все стане як раніше. – Розумієш, Мишко, у кожної сім’ї своє життя. Воно може бути дуже довгим. Діти виростають і мами з татами перетворюються на бабусь і дідусів, граються з онуками. В інших сім’ях мами з татами розлучаються раніше появи онуків. – Це як у лисеняти? Від них пішла мама. – І як у лисеняти, і як у зайчика. Він приходив до мене минулого літа і поскаржився, що тато ображає маму, а варто йому заступитися, як теж дістається. – Я знаю. Зайчик говорив, що боїться тата, і з мамою удвох йому спокійніше. – Ось бачиш, які різні бувають стосунки. Напевно, твої батьки відчули, що їх життя разом закінчилася раніше, ніж вони хотіли. І щоб не ображати один одного, як це бувало в родині зайчика, розлучилися. Є такі квіти, які не можуть разом уживатися на одній клумбі, хоча і подобаються один одному. Якщо вони ростуть поруч, то швидко починають в’янути, постійно сперечаючись і сварячись. Коли ж їх пересадять на різні клумби, вони знову розквітають. Так само буває і у дорослих. Спочатку вони люблять один одного, а потім щось відбувається і жити разом стає важко. – Я розумію, але від цього не легше. – Так і має бути. Розлучатися з тим, кого любиш завжди важко, але таке іноді трапляється. Головне, зуміти це пережити. – Важко бути дитиною, – зітхнув Мишко. – Дорослим бути теж не легко. Ти зрозумієш це, коли виростеш. Так що не ображайся на тата і заспокой маму. Вона за тебе дуже переживає. Їй зараз теж важко. Допоможи їй.